Вічна пам'ять...

Колектив інженерно-технологічного факультету Уманського НУС з глибоким сумом сповіщає про смерть к.т.н., доцента кафедри агроінженерії

 ОЛЯДНІЧУКА РУСЛАНА ВАСИЛЬОВИЧА

  Після тривалої хвороби пішов із життя дуже добрий, щирий, прекрасний чоловік, з великим добрим серцем і світлою душею, турботливий батько, хороший чоловік, прекрасний син, вірний друг та колега, доцент кафедри агроінженерії, кандидат технічних наук Уманського НУС Оляднічук Руслан Васильович.

  Це велике і непоправне горе для родини, близьких, друзів, тому що не стало людини, якій би ще жити і жити, любити, творити, втілювати задумані плани в життя, але смерть все перекреслила. Тяжко осмислити і усвідомити, що не стало людини, яку всі знали в університеті, не було жодного викладача, який би не спілкувався з ним, і не було такого випадку, щоб він не послухав і не допоміг.

  На жаль, ми не в силі змінити це: хтось приходить у цей світ, а хтось його покидає… Жодні слова співчуття не замінять і не полегшають цієї втрати.

  Оляднічук Руслан Васильович народився 18 квітня 1980 року в м. Умань. Закінчив Уманську школу, після якої вступив до Уманського аграрного коледжу, а потім до Національного аграрного університету, який закінчив у 2003 році й отримав диплом з відзнакою за спеціальністю «Механізація сільського господарства». Після закінчення Вузу працював у Національному науковому центрі «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства», тут же у 2007 році закінчив аспірантуру та у 2015 році захистив кандидатську дисертацію, отримав ступінь кандидата технічних наук, а пізніше і вчене звання доцента кафедри агроінженерії.

   Руслан Васильович проявив себе на роботі як незамінний працівник і фахівець своєї справи, постійно підвищував свою кваліфікацію, приймав участь у різних заходах, вів студентський науковий гурток кафедри, де втілював у життя різні розробки та просто жив з багатьма планами у майбутньому.

  Руслана Васильовича поважали всі, і колеги, і студенти, у нього постійно переймали досвід професіоналізму у своїй справі. Він був не тільки хорошим викладачем, а ще й добрим господарем, який любив працювати. Всі його згадують як інтелігентну, привітну та приємну у спілкуванні людину, який обожнював життя.

  У Руслана Васильовича прекрасна сім’я, яку він дуже любив і про яку завжди турбувався.

  На жаль, земне життя скінчилось, але кажуть поки пам'ять буде в серцях про людину її духовне життя триватиме вічно.

  Дорогі рідні Руслана Васильовича, близькі, друзі прийміть від усього колективу Уманського національного університету садівництва щирі, глибокі і сердечні слова співчуття. Ми розділяємо ваше горе і сумуємо разом з вами.

  Хай земля, яку так любив Руслан Васильович буде йому пухом, пам'ять хай живе в серцях усіх, хто його знав, любив, мав щастя з ним працювати і спілкуватись, а рідним хай Бог дає сили і здоров’я пережити це непоправне горе…

Колектив інженерно-технологічного факультету та кафедри агроінженерії.